Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прачити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прачити
Берлін: Українське слово, 1924

Пра́чити, чу, чиш, гл. Бить валькомъ бѣлье, полотно. Я думав, що прачки прачуть, а то по Марусі малі діти плачуть. Грин. III. 241.