Словарь української мови (1924)/прачити
| ◀ прачик | Словарь української мови П прачити |
прачка ▶ |
|
Пра́чити, чу, чиш, гл. Бить валькомъ бѣлье, полотно. Я думав, що прачки прачуть, а то по Марусі малі діти плачуть. Грин. III. 241.
| ◀ прачик | Словарь української мови Борис Грінченко П прачити |
прачка ▶ |
|
Словарь української мови — П
прачити
Борис Грінченко
1924
Пра́чити, чу, чиш, гл. Бить валькомъ бѣлье, полотно. Я думав, що прачки прачуть, а то по Марусі малі діти плачуть. Грин. III. 241.