Словарь української мови (1924)/престіл

by Борис Грінченко

◀ пресподниця

Словарь української мови Борис Грінченко П престіл

престільниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Престі́л, то́лу, м. 1) Престолъ, тронъ. Шух. I. 39. Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі. Ном. № 214. Поскидав потужних з престолів. Єв. Л. I. 52. 2)  Престолъ въ церкви, въ олтарѣ. Привів її під церковку: „тепер ти моя“. Вона йому відповіла: „неправда твоя“. Привів її до престолу: „тепер ти моя“. Вона йому відказала: „неправда твоя“. Чуб. V. 204.