Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прибагати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прибагати
Берлін: Українське слово, 1924

Прибага́ти, га́ю, єш, сов. в. приба́гти и прибагну́ти, ну, неш, гл. Имѣть, возымѣть странное желаніе. Желех.