Словарь української мови (1924)/приборкувати
| ◀ приборкати | Словарь української мови П приборкувати |
прибочний ▶ |
|
Прибо́ркувати, кую, єш, сов. в. прибо́ркати, каю, єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк.