Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пригачувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пригачувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прига́чувати, чую, єш, сов. в. пригати́ти, гачу́, тиш, гл. Запруживать, запрудить (нѣсколько?) А я тую криниченьку пригачу. Чуб. V. 393.