Словарь української мови (1924)/пригачувати
| ◀ пригаток | Словарь української мови П пригачувати |
пригашати ▶ |
|
Прига́чувати, чую, єш, сов. в. пригати́ти, гачу́, тиш, гл. Запруживать, запрудить (нѣсколько?) А я тую криниченьку пригачу. Чуб. V. 393.
| ◀ пригаток | Словарь української мови Борис Грінченко П пригачувати |
пригашати ▶ |
|
Словарь української мови — П
пригачувати
Борис Грінченко
1924
Прига́чувати, чую, єш, сов. в. пригати́ти, гачу́, тиш, гл. Запруживать, запрудить (нѣсколько?) А я тую криниченьку пригачу. Чуб. V. 393.