Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пригнатися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пригнатися
Берлін: Українське слово, 1924

Пригна́тися, жену́ся, не́шся, гл. Прибѣжать, примчаться. Пан, що було в його духу, пригнався. МВ. (О. 1862. III. 70). Пригнавсь Данило… „Не втечеш!“ крикнув. МВ. I. 158. — з вола́ми. Придти, пригнавъ воловъ. Бодай воли живі були, а плуг поламався, щоб мій милий із волами додому пригнався. Мет. 6.