Словарь української мови (1924)/пригнітати

by Борис Грінченко

◀ пригніт

Словарь української мови Борис Грінченко П пригнітати

пригніток ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пригніта́ти, та́ю, єш, сов. в. пригніти́ти, нічу́, тиш, гл. 1) Придавливать, придавить. А довбня з стелі, та по голові довгомуда, так його й пригнітила. Чуб. II. 97. 2) Угнетать. І не зважиться багатий брата пригнітати. К. Псал. 23.