Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/приголублювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приголублювати
Берлін: Українське слово, 1924

Приголу́блювати, люю, єш, сов. в. приголу́бити, блю, биш, гл. Ласкать, приласкать, приголубить. До кого я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить. Котл. НП. 340. А ще гірше, як хто кого любить. Любить, любить та й не приголубить. Чуб. V. 298.