Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пригін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пригін
Берлін: Українське слово, 1924

Пригі́н, го́ну, м. 1) Пригонъ. 2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода? Чуб. V. 1190. 3) У приго́ні ходи́ти. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ. Волч. у.