Словарь української мови (1924)/придавлювати

by Борис Грінченко

◀ придавити

Словарь української мови Борис Грінченко П придавлювати

придалий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прида́влювати, люю, єш, сов. в. придави́ти, влю́, виш, гл. Придавливать, придавить. Придавила його до тину, щоб він не вирвавсь. Рудч. Ск. I. 8. Мороз як придавив — стало холодно. Чуб. I. 6.