Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/придибати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
придибати
Берлін: Українське слово, 1924

Приди́бати, баю, єш, гл. 1) Приплестись, прійти. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165. 2) — кого́. Встрѣтить кого. Го нераз в полі придибле. ЕЗ. V. 77.