Словарь української мови (1924)/придибати

by Борис Грінченко

◀ придибанчик

Словарь української мови Борис Грінченко П придибати

придибачка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приди́бати, баю, єш, гл. 1) Приплестись, прійти. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165. 2) — кого́. Встрѣтить кого. Го нераз в полі придибле. ЕЗ. V. 77.