Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/придужати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
придужати
Берлін: Українське слово, 1924

Приду́жати, жаю, єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Кожне звичайно бере на себе, кілько придужа взять. Могил. у.