Словарь української мови (1924)/прикипати
| ◀ прикинути | Словарь української мови П прикипати |
прикиснути ▶ |
|
Прикипа́ти, па́ю, єш, сов. в. прикипіти, плю́, пи́ш, гл. 1) Прикипать, прикипѣть. 2) Прилипать, прилипнуть. А в дівчини Гапки смолянії лавки: як сів, — прикипів і вечерять не схотів. ХС. II. 196. 3) Примерзать, примерзнуть. Будуть твої білі ноги до морозу прикипати. Чуб. V. 603. Поти ловив вовчик рибу, поки хвіст так і прикипів в ополонці. Рудч. Ск. II. 8. 4) Оцѣпенѣвать, оцѣпенѣть, остаться неподвижнымъ. Так і прикипів на місці. МВ. I. 101. Я так і прикипів до землі.