Словарь української мови (1924)/прикликати

by Борис Грінченко

◀ прикликання

Словарь української мови Борис Грінченко П прикликати

прикликнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Приклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. прикли́кати, кли́чу, чеш, гл. Призывать, призвать, подзывать, подозвать. Всіх полковників прикликати до себе. Рудч. Ск. I. 114. Сказав прикликати собі слуг тих. Єв. Л. XIX. 15. Мати сина прикликає. Рудч. Чп. 227.