Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прикмета

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прикмета
Берлін: Українське слово, 1924

Прикме́та, прикмі́та, ти, ж. 1) Примѣта, знакъ. Поробили в моїх гаях прикмети. К. ЧР. 226. Прикміта козацькая. Грин. III. 592. На прикме́ті. На примѣтѣ. У гаю дві криниці в єї на прикметі було: у одній сцілюща, а в другій живуща вода. ЗОЮР. II. 55.