Словарь української мови (1924)/прикохати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прикохати
Берлін: Українське слово, 1924

Прикоха́ти, ха́ю, єш, гл. Присмотрѣть за чѣмъ, съ любовью позаботиться о всемъ необходимомъ (для дѣтей, животныхъ, растеній). На усю садибу їх, на усе житов'я пала пустиня: і на ту хату нову, не біляну давно, неприбрату; на той город не скопаний, не обсіяний; той садок не прикоханий. МВ. (О. 1862. I. 97).