Словарь української мови (1924)/прикручувати
| ◀ прикротно | Словарь української мови П прикручувати |
прикубанський ▶ |
|
Прикру́чувати, чую, єш, сов. в. прикрути́ти, кручу́, тиш, гл. 1) Прикручивать, прикрутить. Навиту пряжу мусить ткач прикручувати. МУЕ. III. 21. 2) Привинчивать, привинтить. 3) Строго приказывать, приказать. Пійдіть гінця мені кликніте, до мене зараз щоб прийшов, глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шиньок та не зайшов. Котл. Ен. I. 27. 4) Притѣснять, притѣснить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41.