Словарь української мови (1924)/прикручувати

by Борис Грінченко

◀ прикротно

Словарь української мови Борис Грінченко П прикручувати

прикубанський ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прикру́чувати, чую, єш, сов. в. прикрути́ти, кручу́, тиш, гл. 1) Прикручивать, прикрутить. Навиту пряжу мусить ткач прикручувати. МУЕ. III. 21. 2) Привинчивать, привинтить. 3) Строго приказывать, приказать. Пійдіть гінця мені кликніте, до мене зараз щоб прийшов, глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шиньок та не зайшов. Котл. Ен. I. 27. 4) Притѣснять, притѣснить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41.