Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/приложити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приложити
Берлін: Українське слово, 1924

Приложи́ти, жу́, жиш, гл. 1) = Прикласти. Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку. Рудч. Ск. II. 15. Хто ж се тобі таке прізвище приложив? Стор. МПр. 133. Ні до чого й рук приложить. Г. Барв. 388. 2) Ударить. Вх. Лем. 456.