Словарь української мови (1924)/прилука

by Борис Грінченко

◀ прилопотіти

Словарь української мови Борис Грінченко П прилука

прилучати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прилу́ка, ки, ж. 1) Присоединеніе. К. (Желех). 2) Полянка среди лѣсовъ. Корови і воли пасуть прилуками. Шух. I. 211. мн. при́луки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. Шух. I. 73. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука. Грин. III. 615.