Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прилюбляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прилюбляти
Берлін: Українське слово, 1924

Прилюбля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прилюби́ти, блю́, биш, гл. 1) Плѣнять, плѣнить, пріобрѣсти любовь чью. Желех. 2) Только несов. в.? Любить. Тоді ж покупив він… і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє. МВ. III. 135.