Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прилягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прилягати
Берлін: Українське слово, 1924

Приляга́ти, га́ю, єш, сов. в. прилягти́, ля́жу, жеш, гл. 1) Прилегать, прилечь. То приляже, то послуха, як кобзарь співає. Шевч. Приліг на возі. Г. Барв. 14. Спочити прилягла. Гліб. 2) Налегать, налечь, придавить. Туман, мамцю, туман прилягає. Чуб. V. 69. Ой да сирая земля ручки й ніжки прилягла. Чуб. V. 270. 3) Склоняться, склониться къ кому. Не приляже моє серце ніколи до його. Мет. 66.