Словарь української мови (1924)/примус
| ◀ примурок | Словарь української мови П примус |
примусити ▶ |
|
При́мус, су, м. 1) Принужденіе. Ном. № 11341. З при́мусу. По принужденію. 2) = Принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425.