Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/примус

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
примус
Берлін: Українське слово, 1924

При́мус, су, м. 1) Принужденіе. Ном. № 11341. З при́мусу. По принужденію. 2) = Принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425.