Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/приміти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приміти
Берлін: Українське слово, 1924

Примі́ти, мі́ю, єш, гл. Быть въ силахъ, мочь. Примів би, — всіх із гаю порозганяв, щоб не щебетали. Г. Барв. 62.