Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/примічати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
примічати
Берлін: Українське слово, 1924

Приміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. примі́тити, мі́чу, тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. По чім мене, мила, примічаєш? — По тім, милий, тебе примічаю: рано встаєш, коня наповаєш. Мет. 282.