Словарь української мови (1924)/принудити
| ◀ приношати | Словарь української мови П принудити |
принуждатися ▶ |
|
Принуди́ти, джу́, диш, гл. Истомить, истомить тоской. Уже мене упинила чужая дитина: і рученьки зв'язала, гулять не пустила і серденько принудила. Чуб. V. 542.