Словарь української мови (1924)/припадистий
Зовнішній вигляд
◀ припадатися | Словарь української мови П припадистий |
припадком ▶ |
|
Припа́дистий, а, е. 1) Пологій. Мнж. 190. Добру хату збудував, та припадиста стріха, так як пастка. 2) Тѣсный, низкій въ подъемѣ (о сапогѣ). Припадисті чоботи. Мнж. 190.