Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/припалювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Припа́лювати, люю, єш, сов. в. припали́ти, лю́, лиш, гл. Опалять, опалить, обжигать, обжечь, прижигать, прижечь, припаливать, припалить. Приходить на своє поле, дивиться, — аж… сонце припалило його. Рудч. Ск. I. 54. Полетів би та не мушу, припалила дівчина мою душу, ой чи огнем, чи водою, чи своєю хорошою вродою. Чуб. V. 613.