Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/припасати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припасати
Берлін: Українське слово, 1924

Припаса́ти, са́ю, єш, сов. в. припа́сти, су́, се́ш, гл. 1) Припасать, припасти, запасать, запасти. Для щитів ночви припасали, і дна із діжок вибивали. Котл. Ен. 2) Подкармливать, подкормить. Стали чумаки воли припасати. Я припас вівці та й іду. Черк. у.