Словарь української мови (1924)/припивати
| ◀ припертися | Словарь української мови П припивати |
припилка ▶ |
|
Припива́ти, ва́ю, єш, гл. — до ко́го. При потчиваніи напиткомъ угощающій подноситъ чарку угощаемому, но, по просьбѣ послѣдняго, долженъ сперва выпить самъ (часто въ этомъ случаѣ отпивается только немного изъ рюмки), — это и называется припива́ти. Дружки співають, — я частую і від усякого прип'ю. Алв. 23. До ляха медом і оковитою горілкою припиває. АД. II. 114.