Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/припинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припинати
Берлін: Українське слово, 1924

Припина́ти, на́ю, єш, сов. в. прип'ясти́, пну́, не́ш, гл. Привязывать, привязать, приколоть. Чуб. I. 74. Приколень, що коня припинають. Чуб. I. 74. Ой припну коня коло калиночки, а сам ляжу спати на край могилочки. Макс. Припну фартух дорогий, золотії береги. Макс. Припни шаблю в лівім боці. Драг. 66.