Словарь української мови (1924)/приповідати
| ◀ приповіданка | Словарь української мови П приповідати |
приповідка ▶ |
|
Приповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. приповісти́, ві́м, віси́, гл. 1) Приговаривать, присказывать, присказать. Ой як і став дяк псалтиру читати, стала, стала бондарочка та й приповідати. Гол. I. 229. 2) Разсказывать, разсказать. Нема, нема Іваночка цілих неділь шість, нігде нікто за Йваночка нічого не приповість. Гол. I. 58. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був. Каменец. у. 3) Говорить, сказать пословицами. Старі люде приповідають: на їднім місці і камінь обростає. Каменец. у.