Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/припокоїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припокоїти
Берлін: Українське слово, 1924

Припоко́їти, ко́ю, їш, гл. Позаботиться о спокойствіи. Одіне, змиє, припокоїть. Мкр. Г. 19.