Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/припочивати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
припочивати
Берлін: Українське слово, 1924

Припочива́ти, ва́ю, єш, сов. в. припочи́ти, чи́ну, неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. I. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. I. 221.