Словарь української мови (1924)/припудити

by Борис Грінченко

◀ припрягати

Словарь української мови Борис Грінченко П припудити

припуск ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Припу́дити, джу, диш, гл. 1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох. 2) Напугать. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало.