Словарь української мови (1924)/приручати
| ◀ прирубувати | Словарь української мови П приручати |
присада ▶ |
|
Прируча́ти, ча́ю, єш, сов. в. приручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить. Кому ж ти мене, мій батечку, приручаєш? Мил. 180. Покидаєш мене, серденятко моє! Ой кому ж ти приручаєш? Мет. 25.