Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/присаджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присаджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Приса́джувати, джую, єш, сов. в. присади́ти, джу́, диш, гл. 1) Садить, посадить еще въ добавленіе къ раньше посаженному. 2) Засаживать, засадить (за работу). Звикла бігати та гуляти, так хто тебе присадить за роботу. Кв. То це вона в вас і досі в ляльки гуляється? Сором, велика вже: пора за гребінь присадити, нехай пряде. Харьк. 3) Осаживать, осадить внизъ; опускать, опустить внизъ. Мик. 481.