Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/присліджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присліджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прислі́джувати, джую, єш, сов. в. присліди́ти, джу́, ди́ш, гл. Прослѣживать, прослѣдить. Дивлюсь, — пішов він у двір; я й пристояв, щоб побачити, що він робитиме, прислідив за ним; а він до дверей: зламав замок та в хату. Новомоск. у.