Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/присоглашати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присоглашати
Берлін: Українське слово, 1924

Присоглаша́ти, ша́ю, єш, сов. в. присогласи́ти, шу́, си́ш, гл. Привлекать, привлечь къ участію, склонять, склонить. Він самий первий, та ще двох присогласив. Присоглаша шинкарь нашого, щоб той перейшов у їхню віру. Мнж. 122.