Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пристаріти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пристаріти
Берлін: Українське слово, 1924

Приста́ріти, рію, єш, гл. = Пристарітися. Як я пристарів, зуби з рота повипадали. Чуб. II. 270.