Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пристойний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пристойний
Берлін: Українське слово, 1924

Присто́йний, а, е. 1) Приличный, пристойный. Нема, кажу, пари мені пристойної. Г. Барв. 11. 2) Пригожій, красивый. Г. Барв. 426. Парубок молодий, здоровий, пристойний, хоч до шлюбу ставляй. Чуб. I. 155.