Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/присягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присягати
Берлін: Українське слово, 1924

Присяга́ти, га́ю, єш, сов. в. присягти́, гну́, не́ш, гл. Присягать, присягнуть, клясться, поклясться. Свідки присягали в суді. Я иншу не люблю, Богом присягаю. Чуб. V. 295. Ой матінко моя, вже ж бо я не твоя: ой вже ж бо я того пана, що я з ним присягала. О. 1862. IV. 29.