Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/присікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
присікати
Берлін: Українське слово, 1924

Присіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. присі́кти, січу́, че́ш, гл. 1) Пресѣкать, пресѣчь. 2) — переполо́х. Симпатически лѣчить иснугъ отсѣченіемъ на порогѣ концевъ волосъ больного и вѣника въ соединеніи съ извѣстными пріемами. Черк. у. Мил. М. 48. Грин. II. 318.