Словарь української мови (1924)/присішок
| ◀ присісти | Словарь української мови П присішок |
присіяти ▶ |
|
Присі́шок, шка, м. 1) Подпорка. Лебед. у. 2) Столбикъ съ развилиной на концѣ, въ которую помѣщается горизонтальное бревно (при постройкѣ сарая). Чуб. VII. 393. 3) мн. присішки. Въ думѣ — стремена. То теє (козак Голота) промовляв, на присішках став, без міри пороху підсипає, татарину гостинця в груди посилає. АД. I. 170. Это же мѣсто съ переводомъ: ЗОЮР. I. 18.