Словарь української мови (1924)/притинати
| ◀ притина | Словарь української мови П притинати |
притирити ▶ |
|
Притина́ти, на́ю, єш, сов. в. притя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба. 2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать. 3) Притя́в йому́ но́са до́бре. Срѣзалъ его хорошо. 4) Притя́ти сло́во. Рѣзко отвѣтить. Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово. Г. Барв. 159.