Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/притихати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
притихати
Берлін: Українське слово, 1924

Притиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. прити́х(ну)ти, ну, неш, гл. Притихать, притихнуть, утихать, утихнуть. Маруся притихла і стала б то засипати. Кв.