Словарь української мови (1924)/приточувати
| ◀ приточити | Словарь української мови П приточувати |
притошний ▶ |
|
Прито́чувати, чую, єш, сов. в. приточи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Прибавлять, прибавить. Варвара ночі увірвала, а дня приточила. Ном. № 504. Приточу і я своє ім'я — нехай буде разом і твоє, і моє. О. 1861. VI. 59. 2) Пришивать, пришить для удлиненія. Ой гуць-гуці! сорочечки куці, — будем робити, щоб приточити. Ном. № 9259. 3) Приводить, привести (примѣры, цитаты). Приточимо приклади. О. 1862. I. 81.