Словарь української мови (1924)/притужити
Зовнішній вигляд
◀ притужина | Словарь української мови П притужити |
притужний ▶ |
|
Притужи́ти, жу́, жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив! Левиц. I. 116.
Приту́жити, жу, жиш, гл. Укрѣпить жердями соломенную крышу или возъ со снопами.