Словарь української мови (1924)/притужити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
притужити
Берлін: Українське слово, 1924

Притужи́ти, жу́, жиш, гл. Народное вѣрованіе: чрезмѣрной печалью вызвать появленіе покойника. А чи я ж не тужив за нею мовчки, хоч не плакав слізьми? адже ж не притужив! Левиц. I. 116.

Приту́жити, жу, жиш, гл. Укрѣпить жердями соломенную крышу или возъ со снопами.