Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/притулок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
притулок
Берлін: Українське слово, 1924

Приту́лок, лку, м. 1) Пристанище, убѣжище, пріютъ. Нема йому бідоласі безхатньому ніде притулку. Харьк. Самі бурлаки да гольтяпаки, що, не маючи жадного притулку, служили тілько по броварах, по винницях. К. ЧР. 258. 2) Укромное мѣсто. Не дає ся видіти… сидит собі в притулках. Драг. 279. Ум. Приту́лочок. Г. Барв. 21.