Словарь української мови (1924)/притулятися
| ◀ притуляти | Словарь української мови П притулятися |
притуманити ▶ |
|
Притуля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. притули́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Прижиматься, прижаться. Дитинка притулилась до матері. Харьк. Также о душевномъ состояніи: Нема в мене родиноньки, — ні до кого притулитися. Чуб. V. 146. 2) Находить, найти пріютъ, пріютиться. Сам зостався серед хати, не знав куди притулитись. Левиц. Пов. 55. Аж ось дав мені Бог притулитись до 'дної вдови убогої. Г. Барв. 368. Де сирота безрідний притулиться? Де захисток собі знайде? 3) Прислоняться, прислониться; приставать, пристать. Притулюся плечима й до груби. Чуб. V. 406. Так уже воно притуляється, як горбатий до стіни. Ном. № 13079.