Словарь української мови (1924)/притягати
| ◀ притяг | Словарь української мови П притягати |
притягатися ▶ |
|
Притяга́ти, га́ю, єш, сов. в. притягти́, гну́, неш, гл. 1) Притягивать, притянуть. Земля притягає до себе усе, як магніт. Ком. I. 56. 2) Притаскивать, притащить. І знов собака притяг кістку в хату. Харьк. Я й сама (дров) притягну. Рудч. Ск. II. 51. 3) Притягивать, притянуть, привязывая. Узяв, обмотав його, притяг добре до воза. Рудч. Ск. I. 17. 4) Только сов. в. Прійти, притащиться. Притяг Остап у гайок. Рудч. Ск. I. 63.